ДИДАКТИЧНА ГРА: ДОСВІД, РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Abstract

Гра, навчання, праця – це три основні види діяльності людини. Гра готує дитину до
навчання і до праці, при цьому сама гра завжди це навчання і праця водночас. Помилково
вважати гру лише розвагою. Твердження деяких педагогів та психологів, що ігрова діяльність
для школярів – пройдений етап, помилкове. На наш погляд дидактичні ігри можуть і повинні
бути використані на уроках фізики з метою розвитку пізнавальних інтересів учнів і
підвищення ефективності навчання, хоча би тому, що є нагальна необхідність використати
інтерес учня до розважальної гри, яку пропонує низка комп’ютерних клубів, але змінити при
цьому цілі – від гри розважальної до гри навчальної, що сприяє розвитку пізнавальних і
творчих здібностей. Відомо, що пропускна здатність зорового аналізатора людини приблизно
в 100 разів більша, ніж слухового [8, с. 66]. Слід враховувати, що при допомозі комп’ютерних
програм можна отримати не просто статичні зображення, а й наочні моделі, що забезпечує
більш зрозуміле, наочне та всебічне „бачення” світу сьогодення, а також слугує певному
спрямуванню руху по переходу від простої життєвої мудрості до розуміння мови,
математики, науки та, як результат, формування сучасної картини світу.