Архітектурні школи Слобожанщини: умови формування та пам’ятки

Анотація

У статті охарактеризовано історичні та культурні чинники, які вплинули на формування архітектурної школи Слобожанщини, що мала два напрямки: Охтирський та Лиманський. Розглядаються характерні риси цих напрямків та пам’ятки церковного будівництва. Метою статті є  характеристика умов формування архітектурних шкіл Слобідської України, розкриття особливостей та відмінностей пам’яток церковного зодчества Слобідської України. Методологія.  Для розкриття поставленої мети в статті використано ряд методів: загальнонаукові та спеціально-історичні (системний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний та ін.). Наукова новизна. У статті проаналізовано вплив історичних подій на формування культури регіону. Зазначено підґрунтя, на якому сформувалися архітектурні школи, та охарактеризовані особливості архітектурного будівництва Слобідської України. Розглянуто сучасні пам’ятки та втрачені об’єкти архітектурної спадщини Слобожанщини, а також значення Харківського колегіуму в архітектурній освіті регіону.  Висновки. Так, слобідська архітектурна школа є складовим компонентом архітектурного надбання України. Базуючись на українських традиціях і завдячуючи підтримці козацькій старшині, у Слобідській Україні побудовані церкви згідно з канонами Слобідського зодчества. У другій половині  XVIIІ ст. у церковне будівництво додається панівний тоді в Європі класичний стиль. Але він більше характерний для садибних храмів. Особливістю церковної архітектури Слобідської України було висотне розкриття простору,  храми мали три або п’ять заломів. Усі споруди виконані в хрестово-банному плануванні. Через те, що основний матеріал будівництва – дерево, більшість споруд не збереглася. Найдавнішими спорудами архітектурної школи Слобожанщини XVII ст. є  кам’яні храми Ізюму (1684 р.) та Харкова (1689 р.).