МОВЛЕННЄВА ТА РИТОРИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

Анотація

У науковій літературі виділяються два типи спілкування – неформальне і формальне
[5]. Перше – суб’єктивне, нерегламентоване, його мета і характер визначаються особистими
стосунками людей. Формальне спілкування обумовлене соціальними функціями людини,
регламентоване за формою та змістом. До формального належить ділове спілкування, що
здійснюється у відповідності з певними правилами і спрямоване на встановлення контактів
та підтримку зв’язків між зацікавленими у спільній діяльності суб’єктами. Поряд з поняттям
«ділове спілкування» використовується термін «професійне спілкування». Нерідко вони
вживаються як синоніми. Ділове спілкування – це специфічна форма взаємодії людей, що
здійснюється на основі встановлених норм і спрямовується на ефективне виконання спільної
діяльності. На думку О. Буги, поняття «ділове спілкування» є ширшим від поняття
«професійне спілкування» [5]. Професійне спілкування – це ділове спілкування, яке
здійснюється в умовах конкретної професійної діяльності і враховує її специфічні
особливості. Оскільки будь-яка професія вимагає спеціальних знань та умінь, необхідно
враховувати специфічні закономірності ділового спілкування, що стосуються певної
професії. Отже надалі, визначаючи особливості педагогічної діяльності, будемо оперувати
поняттям «професійне педагогічне спілкування».