ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

Анотація

Сьогодні в суспільстві створена взаємозалежність між якісним рівнем фахової кваліфікації майбутнього фахівця з вищою освітою → якістю підготовки спеціаліста – випускника вищої школи. У статті розглядається іншомовне навчання майбутніх фахівців з вищою освітою у професійній діяльності , як процес особистого розвитку в контексті «полілогу культур». Визначаючи нові цілі, зміст і методи навчання, тема дослідження сприяє реформі освіти у галузі викладання іноземних мов, враховуючи Рекомендції Ради Європи, передбачаючи гнучкість у відборі та розподілі навчального матеріалу , не обмежуючи самостійності й творчості ініціативи викладача відповідно до потреб іншомовної професійно-комунікативної взаємодії у професійній діяльності майбутніх фахівців з вищою освітою. Акцентували увагу на тому, що в епоху інформаційного суспільства, з розширенням міграційних процесів у всьому світі найважливішим надбанням і цінністю має залишатися особистість з її життєвими потребами оптимізації міжнаціональних відносин. З’ясували, що майбутні фахівці з вищою освітою соціономічних спеціальностей недосконало володіють професійною іншомовною термінологією та методами дослідження, не вміють правильно виражати свої думки, обґрунтовувати свої твердження, вмотивовувати їх, аналізувати, синтезувати, порівнювати, класифікувати, виділяти головне серед великої кількості інформації. Дійшли висновків, що базовим фактором у цій взаємодії є професіоналізм майбутнього фахівця з вищою освітою, який визначається низкою професійних вимог нового часу до особистості фахівця, а також розширення міжкультурних контактів в особистісній та професійній сферах, що зумовлює трансформацію освіти. Зокрема, проблема формування компетентостей особистості майбутнього фахівця у педагогічній літературі знайшла відображення головним чином у дослідженнях професійного становлення, розвитку і самовдосконалення особистості як суб`єкта професійної діяльності К. Абульханова-Славська, О. Бодальов, І.Зимня, Н.Кузьміна, А.Маркова, В. Семиченко, В.Сластьонін, Ю. Фокін, В. Шадриков та ін. Аналіз останніх досліджень і публікацій дав змогу довести, що контроль за процесом і результатами навчання іноземним мовам розкривається через критерії оцінки зв’язності усного монологічного мовлення (І.Андреасян); контролюючу функцію вчителя в процесі навчання усної мови (Л.Шавернєва); контроль монологічного і діалогічного усного мовлення (І.Антонова); визначення рівня володіння іноземною продуктивною мовою (М.Аствацатрян, О.Башмакова); контроль базового рівня успішності (Л.Денісова, Н. Догонадзе, Н. Єфремова, Е. Жукова, Н. Єлухіна, О. Поляков, Є.Тен і ін.); контроль рівня сформованості в учнів комунікативних навичок (В. Натальїн, С.Натальїна, B.Паращук). Визначили поняття «компетентність» з освітньої точки зору. Дійшли висновку, що важливою умовою підготовки майбутніх фахівців з вищою освітою є побудова навчального процесу на засадах компетентнісного підходу, сутність якого ми розуміємо як спрямованість навчального процесу на розвиток ключових і предметних компетентностей майбутнього фахівця. За основні засади іншомовної професійно-комунікативної взаємодії визначили фундаменталізацію загальнопрофесійної підготовки як процес багатоваріантної (нелінійної) взаємодії суб’єктів освітнього простору, результатом якого є формування в них ключових, загальнопрофесійних і професійних компетентностей, узагальнених способів мислення, готовності особистості до майбутньої професійної діяльності, саморозвитку та самонавчання «впродовж усього життя».