ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ

Abstract

Об’єктивною передумовою впровадження інтеграції в навчально-виховний процес є
історичні події, що сприяють ефективності використання інтегрованих знань. Проблема
інтеграції знань виникла одночасно із запровадженням роздільного вивчення навчальних
предметів і наростала паралельно з ростом тенденцій до інтеграції в науці й виробництві.
А.П. Огурцов називає “дві утопії” “єдиної науки”  естетично-релігійна й евристичнометодологічна утопії неопозитивістів [16]. Відштовхуючись від цього положення, ґрунтуючись на
даних джерел із різних галузей пізнання, ми вичленували три основні аспекти (традиції). Основні
традиції: релігійно-езотерична, позитивістсько-редукційна і діалектична.
Релігійно-езотерична традиція своїми коренями заглиблюється до часів “стародавнього
синтезу”. Відповідно до неї інтеграція розглядається як всепроникаючий (“все у всьому”)
процес руху складових світу, в тому числі знань про нього, шляхом придбання ними
гармонійної цілісності, що існує до своїх частин і не відноситься до них. Наприклад,
визнається існування празнання, у “які зливаються всі науки і виявляються в наступному як
органи цілого” [16]. Дана традиція знайшла відображення у вченні про “цілісність знань,
живого зв’язку всіх наук” (Новаліс, Шеллінг, Шлегель), у російській теософії (В.С. Соловйов
і ін.), у побудовах антропософсько-теософського характеру (Е.П. Блаватська, Р. Штейнер), у
концепції “соборного пізнання” (А.С. Хом’яков і ін.) і т.д.