ПАРАДИГМАЛЬНО-СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ПЕДАГОГІКИ

Abstrakt

На міжнародному симпозіумі UNESCO (жовтень 1994 р.) відмічалося про
доцільність переходу до нової еволюційно-синергетичної парадигми освіти, метою якої є
вирішення проблеми реалізації особистості у її інтелектуальному, культурному і
моральному розвитку.
Зокрема, серед завдань виділені: гармонізація людини з природою шляхом пізнання
сучасної природничо-наукової картини світу, пізнання існуючого культурного середовища
через засвоєння історії, культурології, економіки, філософії, інших суспільних наук;
адаптація до підвищення інформаційного середовища, створення передумов та умов для
неперервної освіти і самоосвіти; реалізація оптимального рівня комфорту з самим собою
на основі глибоких знань у галузі психології, фізіології, літератури, мистецтва тощо.
Серед цих та інших завдань освіти є чимало частково вирішених, є і так звані
"вічні" проблеми. Однак аналіз свідчить, що основною причиною існування величезної
кількості невирішених проблем є відсутність такого методологічного підходу, який би
інтегрував існуючі методи дослідження, що застосовуються у різних соціальних та
природничих науках, врахував би як позитивні, так і негативні їх сторони.