КОМУНІКАТИВНА ВЗАЄМОДІЯ ЯК ОСНОВА СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
Ключові слова:
комунікація, мовленнєвий акт, комунікативна взаємодія, педагогічна взаємодія, парадоксом обличчя, комунікативний конфлікт, комунікативне суперництво, невербальна комунікаціяАнотація
У статті розглянута теорія комунікативної взаємодії, типологія та параметри мовленнєвих актів, функція комунікації в системі підготовки майбутніх учителів технологічних дисциплін до педагогічної взаємодії. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні комунікативної взаємодії, типології і параметрів комунікації як базисної складової в системі підготовки майбутніх учителів технологічних дисциплін до педагогічної взаємодії у вищому навчальному закладі. Підготовка майбутніх учителів технологічних дисциплін до педагогічної взаємодії будується на основі органічної єдності загального, особливого та індивідуального. Виходячи з цього окреслюються три найважливіші чинники, за умов реалізації яких уможливлюється досягнення головної мети, а саме:теоетичне визначення суті, структури, законів і правил комунікативної взаємодії в навчально-виховному просторі; виокремлення комунікаційної взаємодії в педагогічному спілкуванні; вивчення та розвиток особистісних ментально-психологічних і мовно-мовленнєвих здібностей і нахилів кожного студента до комунікативної педагогічної взаємодії. Прагматичні чинники комунікативної взаємодії пов'язані із регуляторним комунікативним механізмом, який у науці прийнято назвати парадоксом обличчя. Комунікативна взаємодія – це складне когнітивно-комунікативне явище, яке потребує детального вивчення з позицій моделювання різних типів дискурсу, а також напрацювання методики озброєння уміннями й навичками комунікативної взаємодії майбутніх учителів технологічних дисциплін при підготовці до педагогічної взаємодії.