Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Мета статті – проаналізувати повідомлення представництва ЗУНР у Празі про ставлення президента Чехословаччини Т. Ґ. Масарика до українського питання. Методологія дослідження ґрунтується на науково-дослідницьких принципах історизму, науковості, об’єктивності, загальних наукових методах (джерелознавчого аналізу, історичного і логічного) та спеціальних історичних методах (наративному та проблемно-хронологічному). Наукова новизна роботи полягає у тому, що у статті на основі архівних і опублікованих матеріалів, зокрема, листів голів представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Празі до керівників зовнішньополітичного відомства зазначеного державного утворення, аналізується ставлення першого президента Чехословаччини до українського питання. Висновки. Ставлення Т. Ґ. Масарика до українського питання розглядається у контексті встановлення відносин між Чехословаччиною і Західноукраїнською Народною Республікою наприкінці 1918 – на початку 1919 рр., прагнення представників останньої у 1920-1923 рр. здобути підтримку Праги у забезпеченні визнання країнами Антанти самостійності цієї держави, обговорення справи допомоги українським емігрантам у ЧСР. Відзначено зміни позиції президента ЧСР в українському питанні. У праці «Нова Європа» (1918 р.) він підтримував ідею об’єднання Наддніпрянщини, Східної Галичини та Буковини в єдину українську автономію та перебування її у складі федеративної демократичної російської держави. На початку 1919 р. президент ЧСР був готовий визнати незалежність Української Народної Республіки, яка відродилася під час протигетьманського повстання. Але остаточне рішення він ставив у залежність від позиції держав Антанти на мирній конференції у Парижі. Висвітлення представниками ЗУНР в Празі сприйняття українського питання Т. Ґ. Масариком у 1920-1921 рр. свідчить про його повернення до концепції, викладеної у праці «Нова Європа». Повідомлення представників ЗУНР дозволяють більш повно вивчити обставини, що унеможливили здобуття нею політичної підтримки з боку Чехословаччини. Враховуючи це, а також порушені у звітах представництва питання політики ЧСР в Закарпатті та щодо еміграції, зазначені документи є важливим джерелом вивчення історії чехословацько-українських відносин.Посилання
Бетлий, О. (2006). Украина 1919-1923: пражский проект. Европа. Журнал польского института международных дел, Т. 6. № 2 (19), С. 119-151.
Бочковський, [О. І.] (1930) Із спогадів про Т. Г. Масарика. Тризуб, Ч. 36, 28 вересня, С. 12-14.
Віднянський, С. В. (1997) Українське питання в зовнішньополітичних концепціях Чехословаччини (1918-1989 рр.). Український історичний журнал, № 1, С. 43-61.
Галицька-Дідух, Т. В. (2015) Східногалицька проблема як об’єкт міжнародної політики (січень-серпень 1920 р.). Гілея. Науковий вісник. Зб. наук. пр., Вип. 101 (№ 10), С. 33-42.
Григориїв, Н. (1941). Т. Ґ. Масарик та українці. Народна воля, Ч. 28, 11 березня, С. 2.
Історичні постаті Галичини ХІХ – ХХ ст. (1961), Ню Йорк-Париж-Сідней-Торонто: Заходом і коштом Осередку праці НТШ у Філядельфії, 247 с.
Карпенко, О. (ред.). (2001). Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріали. У 5 т. Т. 2. Державотворчі й адміністративно-організаційні процеси), Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 712 с.
Карпенко, О. (ред.). (2008). Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріали. У 5 т. Т. 4. Збройні сили у боротьбі за свободу, незалежність, соборність / Укладачі: О. Карпенко, К. Мицан, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 886 с.
Карпенко, О. (ред.). (2011). Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріали. У 5 т. Т. 5. Кн. 2. Зовнішня політика і міжнародне становище. 1920-1921 рр. / Укладачі: О. Карпенко, К. Мицан, Івано-Франківськ: Місто НВ, 948 с.
Кірсенко, М. В. (2006). ЗУНР і політика Чехословаччини. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Історичні науки, Вип. 52, С. 53-57.
Кравчук, О. (2019). Роль Т. Ґ. Масарика у наданні допомоги українській еміграції в Чехословацькій республіці. Дриновський збірник. Софія-Харків, Т. 12, С. 188-201. https://doi.org/10.7546/DS.2019.12.21
Кравчук, О. М. (2008). Національна політика Чехословацької республіки. 1918-1929 рр. Вінниця: Едельвейс, 248 с.
Литвин, Н. М. (2012). Взаємини еміграційного уряду ЗУНР із країнами Центрально-Східної Європи. Гілея. Науковий вісник. Зб. наук. пр., Вип. 61 (№ 6), С. 620-625.
Нагорняк, М. (2000). Українське питання в зовнішньополітичній доктрині Т. Г. Масарика. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, Львів, Вип. 6, С. 277-281.
Павлишин, О. (2013). Євген Петрушевич (1863-1940). Ілюстрований біографічний нарис, Львів: Манускрипт-Львів, 400 с.
Павлюк, О. (1997). Зовнішня політика ЗУНР. Київська старовина, № 3/4, С. 114-138.
Піскун, В. (ред.). (2016). Олександр Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів, Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 432 с.
Топінка, Є. (ред.). (2010). Томаш Масарик і українці. Архівні документи, Львів: «Видавництво «Центр Європи», 440 с.
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
Цегельський, Л. (1960). Від леґенд до правди. Нью-Йорк-Филадельфія: Видавництво «Булава», 313 с.
Doubek V. (Ed.). (2016). Korespondence T. G. Masaryk – Slované. Rusové a Ukrajinci. (2. svazek, Praha: Masarykův ústav a Archiv AV ČR, 736 s.
Hájkova D., Quagliatová V. & Vašek R. (Ed.). (2013). Korespondence T. G. Masaryk – Edvard Beneš 1918-1937. Praha: Masarykův ústav a Archiv AV ČR, v. v. i., 484 s.
Harbul’ová, L. (2013) T. G. Masaryk – ukrajinská otázka – ukrajinskí politíckí predstavitelia (1917-1920). T. G. Masaryk a Slované, Praha: Historický ústav AV ČR, v. v. i. a Masarykův ústav a Archiv AV ČR, v. v. i., S. 101-110.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2020 Наукові записки Віницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія