ІННОВАЦІЙНИЙ РЕСУРС ПЕДАГОГІЧНОЇ СИНЕРГЕТИКИ

Анотація

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті орієнтує на те, що
держава має забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює свою належність до
українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах
соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється. Водночас у
Національній доктрині підкреслюється, що модернізація системи освіти має бути спрямована
на забезпечення її якості відповідно до найновіших досягнень вітчизняної і світової науки,
культури та соціальної політики.
Відповідно, у останнє десятиліття з'явилося багато досліджень, присвячених розробці
теоретичних основ інноваційних процесів в сучасній середній та вищій школах. Багатогранна
рефлексія у сфері педагогічної думки інноваційних процесів в освіті знаходить втілення у
відповідних працях науковців. Так, проблемами інноваційної освіти займаються Л. Абдулліна,
І. Дичківська, Є. Єфимова, В. Івахник, Г. Ільяхинська, М. Кларін, Т. Ковальов, В. Ляудис,
Л. Подимова, В. Сластьонін, В. Слободчиков, А. Хуторський та ін. [2]. Можна вважати, що
інноваційні процеси в сучасній освіті є результатом розвитку нової освітньої парадигми, яка
виражає глобалізаційні процеси сучасного світу, в якому локальні соціальні області все більше
починають інтегруватися у глобальний соціокультурний простір людської цивілізації. Тому
окремі зони нових педагогічних ідей у просторі сучасної освіти все більше починають виступати
чинником розвитку глобальної освітньої системи, в якій її підсистеми все більш починають
відкриватися назустріч одна одній. Інноваційні процеси, таким чином, стають характерною
особливістю розвитку освітніх систем, які з огляду на системний характер розвитку освітніх
реалій починають аналізуватися з позиції синергетичного підходу.