ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЕКСИКИ В ІНШОМОВНІЙ АУДИТОРІЇ

Анотація

Стаття є фрагментом дослідження лексичного аспекту професійного мовлення
майбутніх медичних працівників, засвоєння української лексики й медичної термінології іноземними
студентами. Основний акцент зроблено на розрізненні серед різноманітних за кількістю й найменуваннями
двох основних груп способів семантизації іншомовного слова – перекладних і неперекладних. Підкреслюється, що жоден зі способів семантизації не може бути універсальним, прийнятним для будь-
якого слова; доцільність його використання залежить від семантико-стилістичних відношень еквівалентів в українській і рідній мові, від рівня підготовки студентів, етапу навчання тощо. Зазначено, що
актуальність тих чи інших способів семантизації пожвавлює зацікавлення у використанні різних навчальних
словників, адресованих викладачам української мови як іноземної і самим іноземним студентам. У
дослідженні зроблено спробу довести доцільність поєднання кількох способів семантизації деяких лексичних
одиниць у конкретній ситуації навчання; причому один є основним, а інші доповнюють його. Зауважується,
що існує певний зв’язок способів семантизації з етапом навчання: наочні прийоми, однослівний переклад,
тлумачення українською мовою, визначення за контекстом, словотвірний аналіз, переклад, синоніми,
антоніми тощо доречні на середньому й подальшому етапах навчання. Увагу зосереджено на тому, що
знання можливостей кожного студента, їхнього рівня володіння мовою, індивідуальних особливостей,
педагогічна майстерність викладача тощо також підкажуть викладачеві, коли, яким способом краще
скористатися.