НАСТУПНІСТЬ МЕТОДІВ І ДИДАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ НАВЧАННЯ В ЛІЦЕЯХ І ВНЗ III–IV РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Abstract

Сучасний розвиток суспільства та економіки вимагають швидких, ефективних прогресивних змін на всіх рівнях освітянської галузі. Не дивлячись на наявність результатів численних досліджень, прийнятих законодавчих і нормативних актів до цих пір існує розрив між шкільною і вузівською освітою. З цим пов’язані відомі проблеми вузівського набору, адаптації вчорашнього абітурієнта до нових форм, методів і організації навчального процесу у вищому навчальному закладі (ВНЗ). Як і раніше має місце значна неузгодженість у змісті, методах формах навчання в школі і ВНЗ. Існують об’єктивні і суб’єктивні причини адаптаційного періоду, що є наслідком недостатньої дієвості наступнісних зв’язків між середньою і вищою ланками освіти. Соціальні замовлення та вимоги до сучасних фахівців відображені в “Концепції освіти….” Нові аспекти цілей і функцій освіти, спільні для школи і вузу, є інтегративним фактором і умовою забезпечення наступності. Ведуться пошуки і впроваджуються нові освітні технології, які покликані змінити на краще стан речей в кожному із соціальних інститутів (школа, ВНЗ, тощо).
Становлення в Україні профільної та ступеневої освіти вимагає взаємозв’язку усіх освітніх ланок, реалізації принципу наступності, як одного із важливих факторів забезпечення успішного навчання на всіх ступенях і особливо на етапах переходу від одного ступеня до іншого в будь-яких педагогічних системах. Багаторічний досвід педагогічної діяльності автора у середніх і вищих навчальних закладах та аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів [1-5] з проблем вищої школи дозволяє зробити висновок про актуальність проблеми наступності і необхідність її вивчення. Матеріали цього дослідження ґрунтуються на досвіді роботи у Вінницькому обласному ліцеї-інтернаті, Вінницькому технічному ліцеї та ВНЗ м. Вінниці.