ВУЗІВСЬКА ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГА ДО ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ

Abstrakt

Утвердилась думка про те, що до визначення цілі освіти і виховання, його змісту й
структури треба підходити з позиції сучасної концепції людини. Тому виникає необхідність
наукового аналізу структури особистості. Зараз відомо 70 визначень особистості і більше 25
визначень її структури. Однак ще не знайдено загального трактування поняття особистості,
яка є водночас і суб’єктом відношень та свідомої діяльності, і стійкою системою соціально
значущих рис, що характеризують індивіда як члена суспільства.
Зарубіжні і вітчизняні дослідники стверджують, що особистість характеризують: процесуальні
моменти (сприйняття, пам’ять, мислення, мовлення, уява); емоційно-почуттєво-вольове середовище
(емоції, почуття, воля); психолого-фізіологічні особливості (темперамент, характер, здібності). При
змінності психічних виявів існує відносна постійність психологічного складу, що дозволяє
передбачати поведінку людини в тій чи іншій ситуації. Тісний зв’язок і взаємозв’язок психічних
процесів, станів і властивостей особистості є єдиним цілим, де кожна риса нерозривно пов’язана з
іншими, але має індивідуальне значення, Наприклад, наполегливість людини як уміння досягати цілі,
долаючи труднощі, має позитивне значення лише у поєднанні з високими моральними якостями,
розвиненою працездатністю. Зовсім інший зміст матиме ця риса, якщо вона зумовлена егоїстичними
потребами, прагненнями домагатися особистого благополуччя, нехтуючи інтересами інших людей.
Вияви сміливості залежать від того, чи підкріплюються вони високою моральністю. Якщо ж
переважає марнославство чи гонористість сподіватися сміливості марно. Активність особистості
відображується у різноманітній і різносторонній діяльності, спрямованій на перетворення оточуючого
світу, зміну його психологічного складу.