ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ ВИВЧЕННЯ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Abstrakt

У сучасній педагогічній науці і практиці все більше утверджується думка про те, що
знаннєво-просвітницька парадигма освіти вже не є ефективною. Адже, по-перше, в умовах
інформаційного суспільства знаннєве навчання поступово втрачає свій сенс. Величезний потік
інформації, яка старіє швидше, ніж учень закінчує школу, вже неможливо вмістити до шкільної
програми. Тобто треба навчати«вічних істин» й умінню оновлювати свій культурний досвід. Без
цього випускник школи не зможе бути готовим до життя. По-друге, втрачає сенс необхідність
перевантажувати пам'ять дитини додатковими знаннями. Треба навчити дитину знаходити їх і
користуватися ними[5]. До того ж активне впровадження інноваційних технологій навчання,
насамперед, особистісно-орієнтованого, диференційованого, розливального, проектного та
інших вимагає переосмислення факторів, які забезпечують поліпшення якості освіти.
Однією з провідних ідей реформування загальної середньої освіти, важливим напрямом
оновлення навчального процесу в загальноосвітній школі визначається компетентнісний
підхід, який вбачається насамперед у глибокому аналізі Державних стандартів та навчальних
програм з метою виокремлення ключових компетенцій, що дасть можливість визначити
процедуру у відборі тих знань і умінь, які є найбільш суттєвими для формування ціннісних
орієнтацій і будуть потрібні в житті для оволодіння високим рівнем функціональної
грамотності школярами.