ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ТРЕНІНГУ В ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Abstrakt

   У  статті  обгрунтовується  пріоритетність  особистісно  орієнтованого  підходу  у  навчанні  і  вихованні  молодших школярів та розкривається взаємоз’язок між здатністю вчителя організовувати спілкування та продуктивною  діяльністю  учнів. Доводиться  необхідність  цілеспрямованого  формування  комунікативної  компетентності майбутнього  педагога у процесі вивчення психолого‐педагогічних дисциплін.   Розкривається  сутність  поняття  «комунікативна  компетентність»  з  позицій  провідних  учених,  аналізується  структура  компетентності  у  спілкуванні.  Комунікативна  компетентність  майбутнього  вчителя  інтерпретується  як  заснована  на  знаннях  та  чуттєвому  досвіді  здатність  орієнтуватися  у  ситуаціях  професійного  спілкування,  розуміти  мотиви,  стратегії  поведінки,  як  свої  власні,  так  і  партнерів  по  спілкуванню,  як  певний  рівень  освоєння  технології  та  психотехніки спілкування.  Визначається місце і роль технології тренінгу у формуванні комунікативної компетентності студентів. Наводяться  приклади  використання  тренінгових  методів  (групової  дискусії;  ігрових  методів:  ситуаційно‐рольових,  дидактичних,  організаційно‐діяльних, ділових, творчих, імітаційних ігор; розвитку вербальної та невербальної техніки) на лабораторно‐ практичних заняттях з педагогічної майстерності, зокрема у формуванні вмінь мімічної та пантомімічної виразності та  розвитку  навичок  сугестивного  впливу.  Визначаються  умови  ефективного  формування  комунікативної  компетентності  майбутніх педагогів.  

   The article justifies priority of  the personality oriented approach  to  training and education of elementary school  students and reveals interconnection between the teacher’s ability to establish communication and students’ productivity. The necessity  of purposeful formation of communicative competence of future teachers in the course of studying the psychological and pedagogical  disciplines is being proven.   The essence of the «communicative competence» concept from the perspective of the leading scientists is being revealed as well as the structure of competence in communication is being analyzed. Communicative competence of the future teachers is interpreted as  an ability, based on knowledge and sensory experience, to navigate among the professional communication situations, to understand  the motives and behavior strategies both as their own ones and as a partnership in communication; as a certain level of communication  technology and psycho‐technique.   The technology place and role in formation of the communicative competence training of students are being defined. There are  examples  given  of  training  methods  (group  discussion;  gaming  methods:  situational  role‐playing,  didactic,  organizational‐active, business, creative and simulation games; verbal and non‐verbal techniques development) used during the pedagogical skills laboratory  and practical classes, namely in formation of mimic and pantomime expressiveness skills and development of suggestive influence skills.  The conditions of effective formation of communicative competence of future teachers are determined.