ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ ДО ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Abstract

Серед важливих проблем реформування професійної підготовки вчителя на сучасному
етапі модернізації вищої педагогічної освіти є переорієнтація його діяльності на реалізацію
виховних функцій. Це обумовлено кризовими процесами в державі, які позначаються на
системі освіти в цілому, на рівні вихованості кожної особистості зокрема. Відповідно
переглянута і оновлена мета освіти, яка полягає у “створенні умов для розвитку особистості і
творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних
ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності
національної культури та громадянського суспільства...” [5, 4].
Сучасна школа, на жаль, залишається традиційно орієнтованою на реалізацію
дидактичних функцій. Учитель продовжує бути носієм інформації, “транслятором” знань,
який не вміє чи не хоче виконувати важливі соціально-виховні функції. Тому на державному
рівні гостро постала проблема, яка потребує кваліфікованого розв’язку. На думку В.Кременя,
відчутна “повна неготовність діючих педагогів і тих, хто ще навчається, працювати в нових
гуманістичних категоріях, пов’язаних з морально-духовною і громадянською самосвідомістю
зростаючої людини, моральним вибором, і тих технологіях, які необхідні для того, щоб розбудити
світло в душі дитини і розвернути її саму на себе і на інших людей” [3, 4].
В дослідженнях сучасних науковців (С. Гончаренка, О. Дубасенюк, І. Зязюна, А. Капської,
О. Киричука, В. Моляко, О. Савченко, П. Таланчука, Г. Тарасенко, Г. Троцко, Л. Хомич та ін.)
аналізується стан організації педагогічного процесу, в якому найбільш прослідковуються дві
негативні тенденції. Насамперед, в останні десятиліття відбулися складні деформації в бік
порушення природного, органічного співвідношення навчання і виховання; домінування
дидактичного, інтелектуалістичного спрямування діяльності вчителя.