ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ (КОНТЕКСТНИЙ) АНАЛІЗ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ВПРОВАДЖЕННЯ У СУЧАСНІЙ ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ

Анотація

Стаття присвячена проблемі змішаного навчання, яке дедалі більше привертає увагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників і освітян-практиків. З урахуванням глобалізаційних викликів, які безпосередньо торкнулися і системи освіти, наразі вкрай актуальною постала проблема застосування педагогічних практик, що уможливлюють поєднання різних форматів навчання. Зокрема йдеться про поєднання очного навчання з різними форматами електронного навчання (асинхронного і/або синхронного), які і становить сутність змішаного навчання. Наразі підтримка та подальша імплементація змішаного навчання в освітній процес ЗВО є достатньо ускладненими. З-поміж інших проблем автори статті виокремлюють відсутність чіткого визначення сутності змішаного навчання та неповну готовність (методичну, технологічну і технічну) педагогічного персоналу до впровадження моделі змішаного навчання на практиці. Стаття присвячена теоретико-методологічному (контекстному) аналізу поняття «змішане навчання», визначення його полісемічної сутності на основі вивчення вітчизняних і зарубіжних наукових джерел та виявлення перспектив впровадження у сучасній вітчизняній та зарубіжній освітній практиці. Визначено, що наразі змішане навчання зазвичай трактують як модель, технологію, методику або особливий процес здобування знань. Проаналізовано сутнісні особливості; визначено основні компоненти комбінованого навчання. Систематизовано найбільш типові визначення змішаного навчання, сутність яких представлена першими словами дефініції: об’єднувальний метод, модель, технологія, методика, метод навчання, різновид гібридної методики, цілеспрямований процес здобування знань, умінь та навичок, освітня концепція, навчання, система викладання. Обґрунтовано, що попри беззаперечні переваги, на заваді впровадження змішаного навчання стають певні виклики – як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.