Т’ЮТОРСЬКІ ЗАНЯТТЯ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Анотація

У працях провідних українських учених – філософів, психологів та педагогів,
насамперед, І.А. Зязюна, Г.О.Балла, Н.Г.Ничкало, С.У.Гончаренка, С.О.Сисоєвої, В.В.Рибалка та
інших розробляється цілісна концепція формування творчої особистості з позицій
гуманітарної філософії.
Традиційна модель освіти, зазначав академік І.А.Зязюн, спрямована на передачу
майбутньому спеціалісту необхідних знань, умінь, навичок, у наш час втрачає свою
перспективність. Виникає необхідність зміни стратегічних, глобальних цілей освіти,
перестановки акценту зі знань спеціаліста на його людські, особистісні якості, що
постають водночас і як ціль, і як засіб його підготовки до майбутньої професійної
діяльності [1].
У сучасному суспільстві особистісно-гуманна орієнтація освіти стає
загальновизнаною. Однак, на думку професора Сисоєвої С.О., це зовсім не гарантує її
реального втілення у життя, оскільки наслідки соціально-орієнтованого авторитарного
виховання і жорстко регламентованого навчання ще сильні [2]. Негативними сторонами
такого навчання для студента є: наявність репресивного середовища, яке гальмує розвиток
творчих здібностей, блокує активність, самостійність, створює комплекс переживань і
породжує невіру в свої сили. При цьому внутрішня мотивація навчання підміняється
стимулюванням. Для викладача таке середовище теж некомфортне, бо викликає психічну
скутість, нудьгу, неспокій і неперервне відтворення в діяльності маніпулятивних
відносин.
Тож перед вищою школою постає надзвичайно актуальна проблема виявлення
індивідуальних психологічних особливостей кожної молодої людини, її здібностей і
схильностей. Саме на підставі цієї інформації і можна забезпечити справжню
індивідуалізацію фахового навчання і виховання, бо це дасть змогу формувати не просто
фахівця, а творчу індивідуальність. Надзвичайної актуальності постає таке завдання, коли
мова йде про підготовку педагога, вчителя.