ДО ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ І МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ САМООСВІТИ УЧИТЕЛЯ МАТЕМАТИКИ

Abstract

Визнання домінуючим в ХХІ ст. способу діяльності, в основі
якої створення і експлуатація нового знання, і прогнозована у зв’язку з цим зміна моделі
розвитку освіти, що переносить акценти з освітньої діяльності на самоосвіту, актуалізує
проблему наповнення змістом парадигми «від освіти – до самоосвіти».
Суперечність у тому, що з одного боку, знання (у нашому випадку – математичні)
невпинно зростають за обсягом, ускладнюються за змістом, і за оцінкою академіка
В. Глушкова (30 років тому) «розвиток наукових математичних теорій все частіше
впирається в межі людських можливостей», а з іншого боку, математика – чи не
найсприятливіше підґрунтя не тільки для продукування без найменшого ризику нового,
власне математичного, знання, а й для переходу від світу реального до світу ідеального,
працюючого на перший.