ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

Поняття “педагогічна діагностика” було запропоновано К.Інгекампом у 1968 році
за аналогією з медичною та психологічною діагностикою. Як стверджував сам автор
терміну, думка, що педагогічна діагностика вийшла з психологічної, не відповідає істині.
За своїми завданнями, сферою використання педагогічна діагностика завжди була
самостійною. Вона, по суті, нараховує стільки років, скільки й вся педагогічна діяльність.
Хто вчив планомірно, завжди намагався визначити й результати своєї праці. Це робилося
протягом кількох тисячоліть педагогічної діяльності за допомогою методів, які за
нинішніми мірками вважаються донауковими. Правда, коли починалися пошуки науково
обґрунтованих методів, педагогічна діагностика запозичила свої методи і багато в чому
образ мислення в психологічної діагностики, але ж і психологічна діагностика кілька
десятиліть тому взяла на озброєння багато методів з медицини та біології, проте не набула
все ж таки репутації “народжуваної” цими науками.
Необхідно розрізняти діагностику як загальний підхід і діагностування як процес
(складову частину) практичної педагогічної діяльності. Діагностика – це обґрунтування
всіх обставин перебігу дидактичного процесу, точніше, визначення його результатів. Без
цього неможливе ефективне управління дидактичним процесом, досягнення оптимальних
умов і результатів.