ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЛОВИХ ІГОР
Ключові слова:
дидактична гра, ділова гра, активний метод навчання, ігрове моделювання, принцип імітаційного моделюванняАнотація
У статті розглядаються основні принципи організації ділових ігор як одного із активних
методів навчання. Ділові ігри – це активний метод навчання, найбільш близький до реальної майбутньої
професійної діяльності студентів. Перевага ділових ігор полягає в тому, що, будучи моделлю реальної
діяльності, вони одночасно дають можливість значно скоротити операційний цикл і тим самим
продемонструвати учасникам, до яких кінцевих результатів приведуть їхні рішення і дії. Ділові ігри бувають
як глобальними (керування компанією), так і локальними (проведення переговорів, підготовка бізнес-плану,
звіту тощо). Використання цього методу дозволяє майбутнім фахівцям виконувати різні професійні функції
і за рахунок цього розширити власні уявлення про організацію і взаємини її співробітників. Ділові ігри досить
корисні з погляду вироблення практичних, управлінських (складання планів, проведення нарад, переговорів) і
поведінкових навичок (задоволення потреб клієнтів, орієнтованості на якість, співробітництво). Вони
менш ефективні для засвоєння теоретичних знань і оволодіння новими професіями. Ділові ігри є вартісними,
оскільки для їх підготовки потрібні спеціальне забезпечення, спеціальні навички і досить багато часу.
Ефективним є аналіз ділової гри, що має надзвичайне значення для ефективності цього виду навчання,
також вимагає участі спеціально підготовлених інструкторів.
Виділяються основні принципи конструювання й організації ділових ігор: принцип імітаційного
моделювання конкретних умов ігрового моделювання змісту і форм професійної діяльності; принцип
проблемності змісту імітаційного моделювання та процесу його розгортання в ігровій моделі; принцип
спільної діяльності; принцип діалогічного спілкування; принцип двоплановості ігрової навчальної діяльності.
Завантажити
Посилання
Вербицкий А. А. Методологические рекомендации по проведению деловых игр / А. А. Вербицкий, Н. В. Борисова. – М., 1990. – С. 41.
Вербицкий А. А. Самостоятельная работа студентов: проблемы и опыт / А. А. Вербицкий и др. // Высш. образование в России. – 1995. – No 2. – С. 137-145.
Пидкасистый П. И. Игра как средство активизации учебного процесса / П. И. Пидкасистый, Н. К. Ахметов, Ж. С. Хайдаров // Советская педагогика. – 1985. – No 3. – С. 17.
Спиваковская А. С. Игра – это серьёзно! / А. С. Спиваковская. – М. : Просвещение, 1981. – С. 44.
Теория и практика развития интенсивных методов обучения: Сб. науч. тр. – СПб. : Изд-во СПб ИЭИ, 1992. – 62 с.
Тополя Л. В. Ігрові технології як фактор активізації навчально-пізнавальної діяльності підлітків / Л. В. Тополя // Сучасний стан і перспективи шкільних курсів математики та інформатики у зв’язку з реформуванням у галузі освіти / Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. – Дрогобич, 2000. – С. 59-62.
Хасанов И. А. Интенсификация профессиональной подготовки с использованием автоматизированных дидактических игр: Вузы / И. А. Хасанов // Изв. нац. Академ. наук и искусств Чуваш. респ. – 1997. – No 3. – С. 106-109.
Чупрасова В. И. Влияние деловых игр на социально-психологический климат в студенческой группе / В. И. Чупрасова // Проблемы теории и практики гуманитаризации высшего образования; ред. Т. А. Арташкина. – Владивосток, 1993. – С. 145-154.
Якиманская И. С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения / И. С. Якиманская // Вопросы психологии. – 1995. – No 2. – С. 32-42.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 О. І. Буга, В. М. Глуханюк, В. В. Соловей
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
