ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

У представленому дослідженні на основі аналізу науково-педагогічної літератури
визначено основні ключові позиції, що характеризуються запровадженням європейського виміру у
вищій освіті: європейська спрямованість освіти, яка передбачає вихід навчальних планів за
національні кордони та відображає концепцію єдності різноманіття; європейське знання, що
включає вивчення історії та сучасного становища Європи, її культури, освітніх систем
європейських країн, основних напрямів розвитку освіти в Європі; європейський
мультикультуралізм, пов'язаний з усвідомленням багатокультурної природи європейської
спільноти, вихованням поваги до інших народів, забезпечення рівних можливостей для всіх учнів
незалежно від їхньої етнічної чи конфесійної приналежності; європейські лінгвістичні
компетенції, що передбачає оволодіння під час навчання як мінімум двома європейськими
мовами, підвищувати кваліфікацію за межами своєї країни та спілкуватися цими мовами з
колегами за кордоном; європейський професіоналізм, який здобувається у процесі навчання і дає
можливість працювати в будь-якій країні Європи; європейська людяність, що означає визнання та
повагу до таких цінностей, як права людини, демократія та свобода; європейська оцінка якості, що
є одним із інструментів досягнення відкритості, достовірності, прозорості досягнутих успіхів та
сумісності європейських систем підготовки кадрів вищої школи.. Визначено основні проблеми
щодо практичної реалізації Болонських рекомендацій в Україні. З’ясовано, що реформа вищої
освіти включає не тільки функціональний аспект, але й змістовний (зміст підготовки кадрів).
Розглянуто бар’єри, що перешкоджають впровадженню Болонського процесу в національну
систему вищої освіти: змістовний, під яким розуміється неможливість адекватного зіставлення
змісту та рівня програм; нормативний (законодавчий), який дозволяє здійснювати легітимну
реалізацію необхідних заходів; ресурсний, що має на увазі нестачу фінансових коштів та
компетентних кадрів для повноцінної роботи в рамках модернізації; інформаційний, що знижує
поінформованість потенційних учасників інтеграції про можливості та перспективи підключення
до Болонського процесу; мовний, який позбавляє навчальні заклади, викладачів, студентів шансів
на участь у загальноєвропейських чи двосторонніх програмах, або зменшує їхню ефективність.
Визначено, що українська система підготовки кадрів має всі шанси для того, щоб не лише
органічно вбудуватися у процес інтеграції, а й зробити свій внесок у вдосконалення освіти в
Європі.